Петриківський розпис

Для українського народу це найвідоміше тип малярства, ним розмальовували хати, посуд, печі і тд. Це вважається, нематеріальною спадщиною, який внесений до ЮНЕСКО. Походження цього розпису починається ще з 17-18 ст. козацтвом, з Дніпропетровщині цей тип малярства перенесення і на Полтавщину, Слобожанщину та Поділля у 18 столітті.

Спочатку петриківський розпис був призначений тільки для стінопису, бо кожна українська родина хотіла прикрасити свою хатину і довести до ідеалу, але часи йшли розпис почали малювати і на скринях, і на посуді. Довгий час тільки на предметах побуту був розпис, але на папері почали малювати від кінця 19 століття. Отже, невідомо, коли саме сформувалися традиції розпису та їхні особливості в різних регіонах. Немає детальних історичних згадок про петриківський розпис до початку XX століття.

Коли ним зацікавився етнограф Дмитро Яворницький з Катеринослава. За його дорученням молода художниця Євгенія Евенбах збирала та перемальовувала зразки народної творчості Катеринославщини у двох експедиціях 1911 і 1913 років, зокрема стінописи. Ці знахідки лягли в основу виставки в Петербурзі 1913 року. Саме цей рік і вважають роком першої фіксації петриківського розпису.

В петриківському малярстві переважають рослинні мотиви. У рослинному орнаменті зображають різноманітні квіти (айстри, жоржини, рози, ромашки) та плоди, які поєднують у фантазійні композиції вазонів і кущів. Іноді рослинні візерунки поєднують із зображенням людей, птахів та тварин.

Традиційно для орнаментальних композицій використовували біле тло, проте сьогодні художники часто використовують кольоровий фон.

Петриківський орнамент став художньою візитівкою Україні. Рослинні петриківські візерунки в різний час використовували для дизайну банківських кредитних карток, в монументальному мистецтві.